Миньковецька держава

Крулевство Миньковецьке

 Василь Гарба і його оповідання «Крулєвство Миньковецьке»

 

Про існування оповідання «Крулевство Миньковецьке», яке вперше надруковане у вересневому номері за 1968 рік, українського літературно-політичного журналу «Нові дні», що виходив у Канаді, я дізнався зі спогадів подолянина Василя Гарби. В 1976 році в Нью-Йорку Товариство подолян при Українській вільній Академії наук у США видало його книгу під назвою «На розпуттях (До історії одного покоління)».


Цей 350-сторінковий ошатно виданий на крейдяному папері фоліант кілька місяців тому потрапив на мої очі в одній з Київських букіністичних книгарень. Спогади охоплюють період початку ХХ століття, першої світової війни, радянського перевороту 1917 року та Української національної революції 1917-1920-х років.

Це не лише власний погляд на події і опис історії життя, але також маловідомі сторінки історії Поділля. Книга Василя Гарби складається з трьох частин - «Дитинство», «Отроцтво», «Юність-молодість (студентські роки)». Вже в першій частині книги, в розділі «Село між ярами», описуючи своє дитинство в рідному селі Тимків, у якому Василь Гарба народився у 1897 році, він згадує графа Мархоцького і для більш детального ознайомлення з цим персонажем відсилає читача до свого оповідання в «Нових днях»:
«З півночі, де Тимків межує з селами Притулією та Отроковим, повно слідів минувшини. Ще височіє старовинний замок, темніють руїни замшілих мурів та гротів. Це все колишні місця та володіння польського графа-дивака Сцібор-Мархоцького. Тут осереддя його чудасійного, гротескового «Крулевства Миньковецького» на знак його пасивного протесту до останнього розділу Польщі» (с.14).Далі у своїй книзі автор наводить ще чимало прикладів того, до яких неймовірних перипетій приводили дивацтва Мархоцького, які відлунювали в долях багатьох людей багато років поспіль його смерті.

На жаль, ні в «Енциклопедії українознавства», ні в інших діаспорних довідкових виданнях, ані в Інтернеті, якихось детальних відомостей про останні роки Василя Гарби знайти не вдалося. Але, це справа часу. Свої опубліковані спогади він присвятив синові. На першій сторінці книги читаємо: «Тут усе, що я зміг узяти з собою, виходячи з рідного краю в далеку дорогу. Весь мій спадок, який присв'ячую синові Віталію на наслідування, на примноження. Автор».

На закінчення необхідно згадати, що оповідання «Крулевство Миньковецьке» - це суб'єктивний погляд автора на особу графа Мархоцького та його фантомну державу. В розповіді є низка вагомих неточностей, перекручень, часових невідповідностей. І це не дивно - адже оповідання писалося з пам' яті, в основному, за переказами земляків чи родичів, автор був далеко від України за океаном і не мав доступу до архівних документів та літературних джерел на цю тему. Але це зовсім не применшує художнього, етнографічного та історичного значення оповідання. Поза сумнівом, перевидання в Україні цього своєрідного і важливого для мархоцькознавства джерела буде сприяти більш глибокому осмисленню тієї епохи і кращому розумінню історії нашого краю.

Хочеться сподіватися також, що не лише це оповідання, але й уся книга мемуарів Василя Гарби «На розпуттях» невдовзі буде перевидана в Україні, на радість всіх, хто закоханий в Поділля та його історію.

«Крулевство Миньковецьке» читайте у продовженні. 

 

Детальніше ...